Історія свята Різдва
РІЗДВО БОГА І СПАСА НАШОГО ІСУСА ХРИСТА
Величне християнське свято Різдво Бога і Спаса Ісуса Христа у Віфлеємі відзначається 7 січня (25 грудня ст. ст.). Про цю подію людство дізналося із двох Євангелій, від Матфея і Луки.
«Різдво Ісуса Христа було так: по зарученні Матері Його Марії з Йосифом, перш ніж зійтися їм, виявилося, що вона має в утробі від Духа Святого. Йосиф же, чоловік Її, будучи праведним і не бажаючи ославити Її, хотів потай відпустити Її. Та щойно помислив це, як ось ангел Господній з'явився йому уві сні, промовляючи: «Йосифе, сину Давидів! Не бійся прийняти Марію, жону твою, бо зачате в Ній є від Духа Святого. Народить же Вона Сина, і наречеш Йому ім'я Ісус, бо він спасе людей Своїх від гріхів їхніх». Це ж усе сталося, щоб збулося сказане Господом через пророка, який говорить: ось Діва в утробі прийме і народить Сина, і наречуть ім'я Йому Еммануїл, що означає «з нами Бог». Прокинувшись, Йосиф зробив, як звелів йому ангел Господній, і прийняв жону свою. І не знав Її, поки й породила Сина Свого первістка, і він нарік ім'я Йому: Ісус» (Мф.1:18-25).
У Євангелії від Луки є уточнення: «У ті дні вийшов від кесаря Августа наказ зробити перепис по всій землі. Цей перепис був перший за правління Квиринія Сирією. І всі йшли записатися, кожен до свого міста. Пішов також і Йосиф з Галілеї, з міста Назарета, до Юде, до міста Давидового, що зветься Віфлеєм, бо він був з дому і роду Давидового, записатися з Марією, зарученою з ним жінкою, яка була вагітна. Коли вони були там, надійшов час родити Їй; і народила Вона Сина Свого Первістка, і сповила Його, і поклала Його в ясла, бо не було місця в гостинниці». (Лк.2:1-7).
Як стверджують древні перекази, Пресвята Діва пішла до Віфлеєму, бо змушена була узяти участь у переписі населення нарівні з чоловіками, адже в своєму роді вона залишилась одна, не маючи ні братів, ні сестер. Назарет від Віфлеєму знаходиться на відстані трьох днів пішим ходом. Але Діва Марія з Йосифом витратили набагато більше часу - Марія мала невдовзі народити. Місто було переповнене настільки, що подружжя не змогло влаштуватися на ночівлю. Тоді Йосиф з дружиною вийшов з міста і неподалік від Віфлеємських воріт біля Давидового джерела знайшов вільною кам'янисту печеру. Вона належала далекій родичці Йосифа та Марії, жительці Віфлеєму Саломії. У цю печеру в холодні дні заганяли з пасовища худобу, у стіні були висічені ясла, куди засипали корм і солому.
У Марії почались перейми і Йосип пішов до Віфлеєму за повитухою. Коли він повернувся із Гемолою, то побачив, що печеру осявало дивне світло. Зайшовши туди, вони зустріли Пресвяту Богородицю, що годувала Сина.