SiteHeart

"Спадщина Украiни" Західно-Українська Асоціація

Контакти:

ukr.spadshina@gmail.com
час роботи с 9-00 до 17-00

 

Мій кошик:

У кошику 0 товарів
на суму 0.00 грн

 

Закрыть

Календар подій

prev

Березень 2024

prev
ПН ВТ СР ЧТ ПТ СБ НД
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

 Усі події

Татари

Татари (самоназва – татар).

Народ, основне населення Татарії (1 765,4 тис. осіб). Проживають також у Росії, Литві, Латвії, Естонії, Башкортостані, Удмуртії, Мордовії, Казахстані, Узбекистані, Таджикистані. Загальна кількість – 6 710,7 тис. осіб. Поділяються на три етнотериториальні групи: татари волго-уральські, або поволзькі; сибірські; астраханські. Татарська мова має три діалекти: західний (мишарський), середній (казансько-татарський), східний (сибірсько-татарський). Літературна татарська мова сформувалася на основі середнього діалекту. Найдавніша писемність – тюркська руніка. Писемність з Х ст. по

1927 р. була на основі арабської графіки, з 1928 р. по 1939 р. – латинської, з 1939–1940 рр. – кириличної. Віруючі татари переважно мусульмани-суніти.

В Україні, за переписом населення 2001 р., налічувалося 73 304 татари (1989 р.– 86 875 осіб). Мову своєї національності вважали рідною 35,2 %, українську – 4,5 %, російську – 58,7 %.

Етнічна історія. Татари, за середньовічними європейськими джерелами, – монголо-татарські війська, які у ХІІІ ст. завоювали Східну Європу. У 1237–1241 рр. вони захопили території руських князівств і Причорномор’я; у 1241 р. вступили в Польщу, Чехію та Угорщину. Наступного року в пониззі Волги вони заснували свою державу — Золоту Орду. Впродовж багатьох століть відносини татар та українців були складними. Вони часто ворогували, але неодноразово поєднували свої зусилля проти спільних суперників — Польщі, Туреччини та Московської держави. В Україні татари представлені переважно двома етнографічними групами – казанськими (поволзькими) та кримськими. Кожна з них має різну етнографічну основу.

Найчисленнішими є поволзькі татари, до яких належать субетноси казанських татар, касимівських, а також субконфесійна спільнота кряшен (хрещені татари). Серед сибірських татар існують: тобольські, тарські, тюменські та барабинські. До астраханських належать юрловські та кундровські татари. Окрему етнічну групу становили литовські татари, котрі у другій пол. ХІХ – на поч. ХХ ст. інтегрувались у татарську етнічну спільноту. У минулому у всіх етнотериторіальних груп були етноніми: у поволзьких – меселман, у сибірських – себер татарлари, у астраханських – нугай, у литовських – меслім.

Вперше етнонім татар виникає серед монгольських і тюркських племен у VI–IX ст., у другій пол. ХІХ– на поч. ХХ ст. він став загальним етнонімом татар. У ХІІІ–ХІV ст. внаслідок складних етнічних процесів, які відбувалися в Золотій Орді, кількісно численніші кипчаки асимілювали всі тюрко-монгольські племена, але засвоїли етнонім татар. У татарських ханства, що утворилися після розпаду Золотої Орди, татарами називали себе знатні верстви, військово служилі групи та чиновницькі стани, що складалися здебільшого із золотоординських татар кипчацько-ногайського походження. Саме вони відіграли значну роль у поширенні татар. За умов формування етносу (друга пол. ХІХ– поч. ХХ ст.) у татар почався процес зростання національної самосвідомості та усвідомлення своєї єдності. На час перепису 1926 р. більшість татар називали себе татарами.

  • Сторінки:
  • <
  • 1
  • 2
  • >
ВИЯВИЛИ ПОМИЛКУ? Виділіть слово і натисніть CTRL+ENTER