Чехи
Чехи в Україні. Перші поселенці чеського походження з’явилися на українських землях ще в ХІІІ ст.— на півночі Галицького князівства, згодом, у XIV—XV ст., вони перемістилися до Львова і кордонів Молдови. Значна кількість чехів приїхала в Україну у 60—70-х роках ХІХ ст. у пошуках праці. Царський уряд, зацікавлений у розвитку промисловості Південно-Західного краю, запропонував їм низку пільг: їх звільняли від податків і військової повинності, вони мали адміністративне самоврядування. Найбільші поселення чехів виникли у Дубенському, Рівненському, Острозькому та Луцькому повітах Волинської губернії. Від самого початку там було утворено 4 чеські волості — Рівненську, Дубенську, Луцьку та Купичівську, на території яких розташовувалися чеські та чесько-українські села. Згодом чеські села виникли на півдні Поділля (Чехова), у Криму (Табор, Богемка, Царевич) й у Приазов’ї (Новгородковка). До першої світової війни понад половину чеського населення України — 27 670 — проживало у Волинській губернії. Починаючи з 1870 р. чеські переселенці на Волині приймали російське підданство і отримували право організовувати окремі громади та волості. Чотири такі волості мали власні школи. У 70-х роках ХІХ ст. існувало вже 17 шкіл, підпорядкованих волосним управлінням, але у 1891 р. царський уряд ці чеські волості розформував.
У 1914 р. в Україні проживало 44 433 чехи. На 1959 р. їх залишилася третина — 14 539. Майже половина з них (7 721) рідною мовою вважали мову своєї національності, 3 471— українську, 3 040— російську і 307осіб — інші мови.
Окремі чеські колонії існували також у Херсонській, Таврійській, Подільській, Катеринославській губерніях, в Одесі, Харкові, Чернігові, Полтаві та багатьох інших містах. Центром політичного та культурного життя чехів став Київ. У центрі Києва з’явилися фабрики і заводи з чеською адміністрацією або переважно чеським складом робітників: заводи «Гретер і Криванек», заснований у 1882 р. (з 1922 р. відомий як завод «Більшовик»), «Фільверт і Дєдина» (1889 р.), «Неєдлий і Унгерман», заснований 1898 р. (з 1934 р.—«Червоний екскаватор»). Іммігранти, що прибули в 70-х роках ХІХ ст. на будівництво Південно-Західної залізниці, наприкінці ХІХ ст. утворили чеський осередок, в якому на 1910 р. було понад 3 тис. членів.
У 1880 — 1890 рр. активізується громадське життя чехів Києва. Їхньому згуртуванню сприяли вистави аматорських театрів, екскурсії. Великого розголосу набув урочистий бал, влаштований у 1900 р., в якому взяли участь і представники Волині. На початку ХХ ст. були засновані Чеське освітнє товариство, фізкультурне товариство «Юг», на базі якого у 1905 р. створено київський «Сокіл». На сцені Українського театру була поставлена опера Б.Сметани «Продана наречена». В Україні регулярно збирали пожертви для підтримки національних шкіл Чехії. Кошти пересилались на адресу організації «Матіца шкільна», під патронатом якої перебувала чеська освіта в Австро-Угорщині.
З метою створення власної національної школи чеською громадою Києва було створене культурно-просвітнє товариство «Ян Амос Коменський», яке тривалий час залишалося центром культурного життя чехів. З ініціативи цього товариства було відкрито київську чеську школу, де навчалося близько сотні учнів, які бездоганно володіли чеською та російською мовами. Очолював цю школу талановитий педагог, волинський чех Ярослав Боучек.
Визначною подією став вихід 17 жовтня 1906 р. першого номера політичного тижневика «Рускі Чех», видавцем і редактором якого був Вондрак, найактивніший популяризатор чеської музичної культури в Україні. «Рускі Чех» належав до часописів, що виступили на захист і підтримку української культури. На його шпальтах уперше був надрукований повний переклад поеми Т.Шевченка «Єретик» чеською мовою, який здійснив Н.Жерновський.
Під час українського національного відродження в Галичині та на Буковині багато видатних діячів української культури і науки, зокрема
З. Доленга-Ходаковський, Д.Зубрицький, члени «Руської трійці» М.Шашкевич, І.Вагилевич та інші, тісно співпрацювали з П.Шафариком, активним діячем чеського і словацького національного відродження. Його наукові праці «Історія слов’янської мови та літератури всіма наріччями», «Про походження слов’ян», «Слов’янська етнографія» мали в той час неабияке значення. Існують переконливі докази, що відомий політичний діяч, гетьман Війська Запорозького в екзилі Пилип Орлик веде свій родовід із Чехії.
