SiteHeart

"Спадщина Украiни" Західно-Українська Асоціація

Контакти:

ukr.spadshina@gmail.com
час роботи с 9-00 до 17-00

 

Мій кошик:

У кошику 0 товарів
на суму 0.00 грн

 

Закрыть

Календар подій

prev

Березень 2024

prev
ПН ВТ СР ЧТ ПТ СБ НД
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

 Усі події

Білоруси

У другій пол. ХVІІІ ст. тривало переселення білорусів в Україну, почасти набуваючи нових форм. Зокрема, в 1794 р. до Катеринослава з Могилівської губернії було переведено Дубровненську суконну мануфактуру разом з приписаними до неї селянами в кількості 2 854 сім’ї, що започаткувало розвиток промисловості на півдні України. У цей період значно зростає відхідництво на Чернігівщину, причому не лише на сезонні роботи, а й пов’язане з видобуванням солі та ремісництвом, а також в міста Київ, Кременчук, Катеринослав, Херсон. Чимало відхідників залишалися там на постійне проживання.

Наприкінці ХVІІІ — у першій пол. ХІХ ст. великих масштабів набуло переселення поміщицьких селян із білоруських вотчин на вільні землі Причорномор’я. Внаслідок цього утворилися білоруські села на Миколаївщині, в межиріччі Інгульця та Інгулу. Неподалік, на Єлісаветградщині, жили й переведені з Білорусі військові поселенці.

Нова ситуація склалася в 30 — 40 роках ХІХ ст. Тоді на південь України було переселено декілька тисяч сімей дрібної білоруської шляхти, позбавленої дворянських звань після польського повстання 1830 — 1831 рр. Переселення селян-однодворців колишніх білоруських дворян відбувалося і в 1846 р.

Суттєвим чинником зміни етнічної ситуації в Україні в ХІХ ст. стали втечі сюди, переважно на південь, білоруських селян-кріпаків. Особливого розмаху й масовості цей селянський рух набув у 20 — 30-х роках.

Упродовж ХІХ ст. інтенсивність міграції з Білорусі в Україну посилювалась і досягла значних розмірів. За переписом 1897 р., лише в Київській губернії білорусів налічувалося 6 395 осіб.

У другій половині ХІХ ст. характер та спрямування міграційних процесів дещо змінюються. У зв’язку з вичерпанням фонду вільних земель на півдні України більшість білоруських переселенців цього періоду зрештою ставали робітниками на промислових підприємствах Поділля, а також Донбасу й Придніпров’я, які швидко розвивались. Індустріальна праця та міський спосіб життя, що прийшли на зміну порівняній замкнутості колишніх сільських громад, значно прискорили процеси розмивання та асиміляції відносно нечисленного білоруського населення України. Цьому значною мірою сприяла близькість мов і спорідненість культур двох сусідніх народів, що мали також чимало спільних рис у господарчому житті та побуті. Особливої інтенсивності асиміляційні процеси набули вже в ХХ ст.

У роки Першої світової та Громадянської воєн міграція з Білорусі в Україну різко зменшилася і лише із середини 20-х років почала поволі зростати. Важливу роль у збільшенні кількості білоруського населення в Україні, як і в розвитку економічних та культурних зв’язків двох республік, у цей період відігравав такий доволі специфічний чинник, як сезонні робітники. Відродження зруйнованої війнами економіки країни розпочиналося з відбудови об’єктів першочергової ваги, зокрема шахт Донбасу, а також металургійних і машинобудівних підприємств півдня України. Майже половина сезонних робітників з Білорусі прямувала на Донбас. Якщо в 1924 — 1925 рр. їх було 6,2 тис., то в 1925 — 1926рр.— вже 21,3 тис. осіб.

Ще одним чинником зростання чисельності білорусів в Україні ставало сільськогосподарське переселення. У середині 20-х років, коли малоземелля й перенаселення білоруського села давалися взнаки найвідчутніше, воно набуло значного розмаху. За першу половину 1924 р. лише з Гомельської губернії на південь України переселилося 1 125 осіб.

Загалом у зазначений період в Україні проживало близько 76 тис. білорусів. Однак переважна більшість їх була розселена дуже розпорошено в українсько-білоруському пограниччі та індустріальних центрах Донбасу й північного регіону, не утворюючи компактних етнічних масивів. Ця обставина в умовах форсованої індустріалізації та швидкого зростання кількості робітників прискорювала їхню асиміляцію і втрату ними національних ознак.

ВИЯВИЛИ ПОМИЛКУ? Виділіть слово і натисніть CTRL+ENTER