SiteHeart

"Спадщина Украiни" Західно-Українська Асоціація

Контакти:
+38 (044) 569-53-47
час роботи с 9-00 до 17-00

 

Мій кошик:

У кошику 0 товарів
на суму 0.00 грн

 

Закрыть

Календар подій

prev

Червень 2017

prev
ПН ВТ СР ЧТ ПТ СБ НД
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930  

 Усі події

Головна / Програми асоціації / Актуальні інтерв'ю / Квасниця Ірина Юліянівна - президент Асоціації "Спадщина України" інтерв'ю для журналу "Золотий резерв"

Квасниця Ірина Юліянівна - президент Асоціації "Спадщина України" інтерв'ю для журналу "Золотий резерв"

Є теми вічні як у своєму прагненні зрозуміти світ, так і в своєму прагненні зробити його досконалішим і комфортнішим для нас. Недавно я перечитала своє інтерв’ю для журналу «Золотий резерв» 2009 року і зрозуміла актуальність усього сказаного і сьогодні –у листопаді 2012 року. З тих пір пройшло чотири роки…  

 

 

Ірино Юліянівно, розкажіть про передумови створення нової освітньої програми?

         Асоціація «Спадщина України», яку я очолюю, є громадською просвітницькою організацією. Під її егідою ми уже більше 10 років підтримуємо обдарованих дітей  в Україні, даючи їм можливість здобувати освіту в авторитетних навчальних закладах світу; повертаємо Україні пам'ять про забуті імена видатних учених , просвітителів, митців, що в минулі часи жили і творили в Україні; відновлюємо та бережемо українські традиції тощо. До прикладу, за ініціативи Асоціації багато зроблено для  вшанування пам’яті про видатного українського художника Івана Труша. У Львові встановлено пам’ятник митцю. Вдалось взяти останнє прижиттєве інтерв’ю у його сина - Романа. До речі, він єдиний залишився жити та працювати у Радянському Союзі, був простим інженером.  Про те, що він син відомого Труша мало хто знав. Роман Труш прожив майже до 100 літ, прожив все життя і похований у м.Львові.

          Працюємо ми і з отцем Дмитром Блажейовським – творцем унікальних вишиваних ікон. Цікавий факт - у свій час юності з окраїн Львівської області майбутній монах - священник пішки прийшов до Відня, щоб поступити в духовну семінарію. Таким сильним було бажання навчатись. А вишивати о. Дмитро Блажейовський почав у 60 років. Разом із Фондом ім.Д.Блажейовського (директор о.Ігор Ковальчук) створюємо навчально-методичну літературу для дітей. Так у  «Традиціях і звичаях українців» у 2-х томах (автор Квасниця І.Ю.)  використано 29 ілюстрацій  ікон о. Д.Блажейовського .

         Разом із громадськістю України проведена велика робота з повернення, вшанування пам’яті та популяризації спадщини видатного українського діяча Івана Огієнка – митрополита Іларіона. (дописати про роль Огієнка)

         Наша Асоціація багато зусиль докладає до вивчення традицій та звичаїв українців та народів, що проживають на території України, організовує етнографічні експедиції. Ми зняли 29 документальних просвітницьких фільмів про традиції та звичаї українців та витоки українських народних ремесел спільно з ТК «Міст».Усі фільми побачили світ на телеканалаї ІСТV, СТБ, 32-ий канал «Русло» США, ТК «Міст» Канада під загальною назвою «Сонячний хрест».  Нами було започатковано фестиваль народних неспіваних, напівзабутих пісень «Горицвіт». Сьогодні його ідейним продовженням стала програма на УТ-1 «Фолькмюзік»,що створена колишнім головним редактором ТК «Міст» (Львів), а нині продюсером УТ-1 Коваленко Володимиром. Це нова інтерпретація старого проекту. Українські народні пісні виконують фольклорні колективи України, а потім в сучасній інтерпретації і аранжуванні  переспівують сучасні виконавці.

         У свій час я задумалась над тим, що все те, що ми робимо, потрібно якось об’єднати. У просвітницькій роботі, яку ми виконуємо, має бути система. Відтак і почалась праця над проектом - програмою «Народознавство України :народи великої України».

 

Що є основним лейтмотивом програми?

         Необхідно доносити до розуміння людей, що в Україні живе 137 народів. Титульна нація – українці, державна мова – українська. Насамперед треба виховати повагу і пошану до титульної української нації: її культури, мови, традицій і людей. З другого боку – слід зауважити, що ми багатонаціональна держава. Колись у Радянському Союзі говорили про інтернаціоналізм, що передбачав асиміляцію, в сучасних умовах ми говоримо про інтеграцію, взаємозбагачення і взаємний вплив культур народів які проживають не тільки на сусідських територіях, а в межах однієї держави.  Згідно з міжнародними оцінками, народ, що прожив на певній території більше 700 років – є корінним. Отож, разом з українцями, за різними оцінками, проживає від 8 до 18 корінних народів. Відводити їм роль пасинків – неправильно. Навпаки, потрібно вивчати та висвітлювати історичні корені появи того чи іншого народу на території України, їх культуру, визначні постаті науки, мистецтва, традиційні релігії, як складові формування великого українського народу.

         На жаль, сьогодні жоден ВНЗ не готує фахівців для шкіл, де навчаються нацменшини – а це передбачає певну специфіку роботи. Не має навчально-методичної літератури для таких шкіл.  У нас відсутня уставлена система державних свят, іде ідеологічна плутанина релігійних і світських свят, свят з інших ідеологічних систем  (Різдво, Великдень, 8 Березня-день боротьби жінок за свої політичні права, День солідарності трудящих  і т.д.)  До прикладу, є міжнародне свято слов’янської писемності яке відзначають у листопаді – половину населення, та цей день в Україні став святом української мови. Хоча українська мова є одна з 9 слов’янських мов, які послуговуються кирилицею. У кінці лютого непомітно проходить свято рідної мови. Багато хто інтерпретує це як свято державної мови. Це теж не правильно, адже рідна мова це та, якою розмовляє мати. А у нас в Україні є матері 137 національностей. А от день державної мови потрібно відзначати по іншому, до прикладу разом з шевченківськими днями. Зрештою, на початку весни багато днів народжень наших письменників, поетів, що долучились до розвитку української мови, тож напевне, є необхідність об’єднати ці дати у потужне держане свято –День державної мови.

 

Тобто програма передбачає певну зміну психології нового покоління?

         Ми стоїмо на порозі формування нової політичної нації на зразок канадської чи американської. Але там нації емігрантів, а у нас нація корінних народів.

         На жаль, ми живемо у перехідний період, і всі політичні спекуляції зав’язані на психології, ідеології та менталітеті покоління, яке жило у Радянському Союзі. Та це лише тимчасові явища, які базуються на відсутності державної ідеології та механізмів впровадження національної (державної) освіти, культури, економіки.  Мовою світової комунікації – є англійська. Мова ж якою спілкуються між собою колишні країни СРСР – залишається російська. В сучасних історичних умовах необхідно знати і англійську і російську, бо «скільки мов ти знаєш, стільки разів ти людина», так сказав класик. Але  необхідно зробити ще дуже багато для становлення і ствердження української державної мови.

            Що ж ми можемо зробити доброго у цей перехідний час для наступних поколінь?

         Формувати основи політичної нації. Реалізувати це завдання потрібно силами усього українського суспільства через освіту. Я розробила освітню п’ятиступеневу програму для навчальних закладів України. Перший ступінь – для малят - дошкільнят «Великий світ маленької дитини», другий – «Українознавство: перші кроки» – це початкова школа, далі йде основна школа, старша – «Економічна-соціальна географія з основами демографії», для ВНЗ – «Україна: основи формування політичної нації». 

         Патріотами не народжуються, патріотів, свідомих громадян, виховує суспільство. Завдання сучасної української педагогічної науки створити різнопланову системну освіту, враховуючи поліетнічність і поліконфесійність сучасного українського суспільства. Глибокі, досконалі технічні і вузько галузеві знання, уніфікація освіти з метою інтеграції у світове товариство нічого не будуть варті, якщо ми не знайдемо механізму виховання свідомого громадянина, гордого не тільки своїм корінням, але й приналежністю до  високодуховної і грамотної української політичної нації .

         Це квінтесенція  і надзавдання української педагогічної науки.

 

На якій стадії сьогодні впровадження програми?

         МОН затвердив та рекомендував навчально-методичні посібники для вчителів «Традиції та звичаї українців» у двох томах (автор Квасниця І.Ю.). Навчально-методичними посібниками та іншим навчально-методичним матеріалом, створеним ЗУА «Спадщина України»  послуговуються педагоги в 11 областях України. Щодо експериментальної апробації а системі освіти, то ми пройшли відповідну процедуру у навчальних закладах Київської області (2008-2011 рр., про що є рішення навчально-методичної вченої ради Білоцерківського КПОІК 2011р.  та рішення Бюро відділення загальної педагогіки та філософії освіти Академії педагогічних наук України рекомендацію щодо присвоєння грифа МОНУ 2012 р.(дописано мною тепер). При схвальних відгуках усіх міністрів освіти і відповідних департаментах міністерства, разом з тим саме зміст викладеного матеріалу для одних є занадто інтернаціональним, для інших занадто національним, в сенсі україністичним. Всі навчальні матеріали, які викладаються в шкільних курсах історії України, географії України, українська мова і література, народознавство, українознавство, на нашу думку хоча і  повинні бути адаптовані до регіональних умов, але мають відображати єдину мету – виховання громадянина України, незалежно від етнічного походження, і побудови потужної держави, незалежно від політичних партійних програм, які дивляться на схід чи захід, південь чи північ.  

         Знаєте навколо часто чуємо: «Ми йдемо у Європу». Смішно це чути, адже ми знаходимося на центральному європейському географічному меридіані, займаємо центральне геополітичне положення між Європою та Азією, у нас в Україні переплелись багатовікові національні, економічні, соціальні і політичні інтереси Євроазійського світу і Близького Сходу. Місія України виробити алгоритм співжиття різних народів, різних культурних та економічних уподобань. Жодна суспільна  модель не створюється просто так. Ми живемо на зламі епох техногенного і гуманістичного розвитку людства . Тому треба вималювати генеральну лінію існування майбутнього українського суспільства  –  створити основи формування політичної нації, вибудувати алгоритм такого досконалого гуманістичного суспільства, якого ще не було, в силу таких умов, в яких інші держави та території не розвивались. Наша мета: Україна майбутнього – це потужна громадянська демократична держава, сильна самоврядуванням, просвітництвом, економікою та свідомими індивідуумами, що виробили консенсус спільного життя і стали прикладом для решту світу.

 

Є вже перші відгуки?

         Органи державної влади , освітяни, церковні діячі різних релігій і конфесій, журналісти  і ті люди, що причетні до роботи – схвально відгукуються про нашу роботу. Добре і серйозно підійшли до цього питання і на Сході і на Заході. Ніхто не сказав: «Нам того не треба». Усі громадяни України прагнуть стабільності, прогнозованості суспільного та економічного розвитку, миру та добробуту. Тому українська політична нація – це наше майбутнє, це майбутнє України і опора усього Євроазійського континенту. Це ї є основна історична місія українського народу .

    

Інтерв’ю журналу «Золотий резерв»,2009 р.

Уляна Гудима

ВИЯВИЛИ ПОМИЛКУ? Виділіть слово і натисніть CTRL+ENTER