SiteHeart

"Спадщина Украiни" Західно-Українська Асоціація

Контакти:
+38 (044) 569-53-47
час роботи с 9-00 до 17-00

 

Мій кошик:

У кошику 0 товарів
на суму 0.00 грн

 
Закрыть

Актуальні інтерв'ю

Смовженко Тамара Степанівна

  • 21.06.2012

Смовженко Тамара Степанівна – ректор Університету банківської справи Національного банку України

Довідка Сайту: Народилась 7 серпня 1951 року у селі Якимів Кам’янко - Бузького району Львівської області.

Має дві вищі освіти: закінчила Національний університет "Львівська політехніка", здобувши фах інженера (хіміка-технолога), після цього закінчила Львівську комерційну академію за спеціальністю економіст.

У 1994 році присвоєно науковий ступінь кандидата економічних наук. Тема кандидатської дисертації «Економічні та організаційні методи регулювання ринку акціонерної власності на прикладі промислових акціонерних товариств». У 2002 р. захистила докторську дисертацію на тему «Організаційно-економічна політика сприяння розвиткові підприємництва та її реалізація», а у 2004 р. Тамарі Смовженко присвоєно вчене звання професора. Опублікувала понад 100 наукових праць. Є автором навчальних посібників, рекомендованих Міністерством освіти і науки України, монографій.

Сьогодні Тамара Смовженко доктор економічних наук, професор. Нагороджена орденом княгині Ольги ІІ та ІІІ ст., кавалер бронзового та срібного пам’ятних знаків "Національний банк України", лауреат міжнародної нагороди Об’єднаної Європи “THE UNITED EUROPE” (за вагомий внесок у розвиток європейської інтеграції в галузі науки та освіти, Лондон). Їй присуджено Огієнківську премію в галузі освіти, нагороджено відзнакою ВАТ "Державний ощадний банк України" за особистий внесок у розвиток банківської системи України, грамотою Міністерства освіти України.

У 2005 році Тамару Смовженко запрошено стати дійсним членом Міжнародного клубу ректорів в Оксфорді. На останньому засіданні Міжнародного клубу ректорів (штаб-квартира в м.Оксфорді) в березні 2006 року Смовженко Т.С. удостоєна звання «Почесного професора Міжнародного Віденського університету».

Запитання Сайту: Ви – жінка яка створила себе і стала ідейним натхненником і головним виконавцем створення принципово нового вищого навчального закладу Університету банківської справи. З чого все почалося?

Смовженко Т.С.: Дякую за запитання. Якщо говорити чесно, то сьогодні вижити окремим профільним інститутам є дуже важко. Іде процес глобалізації, іде процес укрупнення бізнесових структур і цей процес стосується і вищих навчальних закладів. Спочатку в системі Національного банку було чотири технікуми, потім коледжі, а потім стали інститути. Таким чином виникла потреба створити єдиний навчальний заклад для потреб Національного банку України. Розпочався процес створення Університету банківської справи, який об’єднав три інститути банківської справи: Львівський, Черкаський і Харківський. Крім цих інститутів існує ще Українська банківська академія в Сумах і планується злиття цього навчального закладу з університетом. Отже саме створення університету – це була потреба у власних кадрах Національного банку і розвитку вищої освіти в Україні взагалі. А поштовхом стало бачення Голови Національного банку Стельмаха Володимира Семеновича.

Запитання Сайту: Яку мету Ви ставите щодо розвитку Університету банківської справи?

Смовженко Т.С.:
Створити перший Український Оксфорд (сміється). Якщо серйозно, то створити навчальний заклад, який би був потрібний для усіх суб’єктів кредитно – фінансової системи України.

Запитання Сайту: Які навчальні програми до вивчення Ви пропонуєте своїм студентам? Чим вони відрізняються від навчальних програм економічних інститутів чи економічних факультетів університетів України?

Смовженко Т.С.:
Ми не вписуємося в рамки класичних університетів, ми не вписуємося в рамки багато профільних університетів, які готують фахівців за різними спеціальностями. Наша перевага є, насамперед, в тому, що ми є профільні і готуємо фахівців для кредитно – фінансової системи України – це перше. По - друге, ми є дуже мобільні. Мобільність наша в тому, що ми просто працюємо із нашими замовниками: це із Національним банком України, із комерційними банківськими установами, інвестиційними фондами, і іншими фінансовими установами. Ми дуже швидко можемо реагувати на їх потреби в спеціалістах високої кваліфікації і відповідного профілю. От наприклад, ми відкрили програму “Корпоративна соціальна відповідальність” , підготували підручник і ввели відповідну дисципліну до навчальних програм.

Окрім того, ми створили магістерські програми, які не може запропонувати жоден ВУЗ України – це магістерська програма «Фінансовий моніторинг банку». Три випуски магістрів ми уже вивчили – практично усі студенти працевлаштовані за спеціальністю. Сьогодні ми підписуємо договір із “Держфінмоніторингом” на перепідготовку, підвищення кваліфікації їх працівників. Вивчивши міжнародний досвід, разом із Інститутом фінансових бухгалтерів (Великобританія) і при сприянні фірми «Bisnеss education Alyans», ми створили магістерську програму “ Бізнес адміністрування для міжнародної бухгалтерської справи”, яка проходить ліцензування. Це лише добрий початок, адже ми маємо дуже висококваліфікований педагогічний колектив, який одразу може реагувати на потреби наших замовників.

Але ми намагаємося не забувати, що студент повинен мати не тільки глибокі професійні знання, він повинен мати високі моральні якості, що вирізняли б його від випускників інших Вузів. Він повинен бути креативний, має співчувати людям, вміти відповідально розпоряджатися чужими грішми, має бути чесним, правдивим, і обов’язково політично – грамотним.

Запитання Сайту: Ви представляєте ВУЗ, де дбають не тільки про високий рівень фахових знань, але цілеспрямовано працюють над морально – етичним вихованням молоді, над вихованням громадянина України. Підтвердженням є наявність в університеті християнського духівника – капелана. Також ви пішли на експериментальну апробацію нового соціально-гуманітарного курсу “Україна: основи формування політичної нації”. Безумовно, ви керуєтесь своїм баченням людини майбутньої України. Але багато хто задається питанням : “Смовженко, а нащо воно тобі треба ?”

Смовженко Т.С.: (сміється) Я деколи сама собі задаю це питання. Але якщо глянути через призму філософських сентенцій, тобто, якщо ми готуємо еліту, і хочемо в майбутньому жити в багатій, самодостатній, вільній державі, ми не можемо випускати морально недосконалих і політично – неграмотних людей , які не знають нашого минулого, байдужих людей, яких хвилює тільки те, що вони можуть дати державі, нічого не даючи взамін. Сьогодні в українському суспільстві є дві ключових проблеми, від вирішення яких ми зможемо прийти до певної гармонії. В людині завжди бореться дві сили: що я буду мати з того, яку вигоду – і це природно. Але з другого боку має стояти питання – що я зможу зробити для своєї держави, для свого народу? Що я можу запропонувати такого, щоб майбутнє було насправді світлим і самодостатнім? Мати мужність оцінити свій внесок в загальнодержавне будівництво. Як колись казав Блаженніший Любомир Гузар, відповідаючи на запитання : «Що таке щастя?» - відповів, що щастя, це коли людина відчуває радість від того, що вона робить і не намагається перескочити самого себе. В гармонії з самим собою і є людське щастя. То є правда, бо одній людині дано більше, іншій менше, але усі люди потрібні в своїй неповторності. І якщо ми в студента не зуміємо виховати гармонію між першим і другим, то будемо мати те, що маємо. Дуже хочу, щоб наші студенти свідомо робили свій вибір і політичних, і людських уподобань, а не були фішками у чиїйсь грі. Щоб ніхто ними сліпо не маніпулював. Світ знову повертається до своїх моральних витоків: на перше місце виходять людські якості, а потім все решту-фаховість, практичні навики, креативність, комунікабельність...

Запитання Сайту: В університеті існує практика запрошувати до викладання тих чи інших дисциплін керівників підрозділів Національного банку чи провідних спеціалістів фінансово – кредитного сектору, тобто практиків. Як сприймає науковий світ таку новацію в системі викладання?

Смовженко Т.С.: Я б не назвала цей процес новаційним, бо то є практика в усіх провідних навчальних закладах світу, а в Україні, можливо й так. Це процес який приносить користь і навчальному закладу, бо ми відійшли від традиційного читання лекцій, по тих посібниках і підручниках, які виписані. Студент сьогодні, маючи доступ до глобальної сітки Інтернету, може прочитати будь які книжки, видані по всьому світу. Ніяким чином не применшуючи значення теоретичних знань, ми намагаємось навчити студента грамотно спілкуватися на фаховому рівні, аргументовано відстоювати свою точку зору перед практиком високого рівня, вчитися приймати рішення, і не боятися взяти на себе відповідальність. Ті знання є глибокими, які пройшли апробацію на практиці і стали його переконаннями. Тільки тоді ми зможемо впевнено сказати, що ми навчили...Тільки тоді ми побачимо реальний результат нашого навчання, а практики повинні зрозуміти, що без науки, без серйозних ґрунтовних теоретичних знань не може бути досконалої практики. Такий творчий симбіоз є корисним для усіх сторін. І ще один цікавий аспект, посадовці-практики не тільки спілкуються з нашими студентами, але є і науковими керівниками магістерських дипломів. В процесі такої співпраці студенти співпрацюють фактично з майбутніми роботодавцями, і ще до закінчення магістерської програми знаходять собі роботу. Тому наш навчальний заклад є добрим прикладом співпраці.

Хочу висловити свою тривогу щодо нового закону про освіту, який знаходиться у Верховній Раді, власне у тій його частині де обговорюється питання про чисельність студентів, які мають навчатися в університеті і чи має такий ВУЗ право називатися університетом, а чи інститутом...Адже кількість студентів профільних ВУЗів залежить від потреб тієї чи іншої галузі. То чи можна сліпо прив’язуватись до якихось кількісних показників? Світова практика показує, що поряд з великими університетами існує велика кількість профільних університетів, які мають свою нішу і готують фахівців високого класу для певних галузей економіки.

Запитання Сайту: У практиці Університету банківської справи є факти, коли викладачі практики закінчують аспірантуру і у вашій Спеціалізованій Раді по захисту захищають кандидатські дисертації. Чи це не є найкращим підтвердженням співпраці і взаємного збагачення усіх учасників цього процесу?

Смовженко Т.С
.: Так є відрадним той факт, що багато працівників Національного банку України і комерційних банків навчаються у нас в аспірантурі, займаються науково – пошуковою роботою і пишуть дисертаційні роботи.

Запитання Сайту: За Вашої участі Університет банківської справи став освітньою системою. У Вас представлені усі щаблі освіти сучасної людини від дитячого садочка (Львів), школи, коледжі, інститути, університет, аспірантура, перепідготовка кадрів на базі Інституту магістерської підготовки. Це що вищий пілотаж профорієнтаційної роботи чи знову ж таки потреба виховати собі свого студента?

Смовженко Т.С.:
Хочу наголосити, що такий підхід до освіти є нормальною практикою за кордоном. Ми намагаємося усі найкращі освітні практики втілити у нас в Україні. Кожен університет має дбати за свого майбутнього студента. Тому орієнтація дітей саме на банківські і фінансові спеціальності є важливими навіть у ранньому віці. Університет – несе ще велику громадянську відповідальність і повинен займатися просвітництвом. Ми постійно працюємо над новими формами роботи. Так із сестрою УГКЦ Луїзою Цюпою і нашими студентами ми організувати такі читання для дошкільнят, де розповідаємо, що таке гроші, де вони беруться, для чого вони потрібні (щоб купити хліба, одяг, ліки), тобто у простій доступній формі пояснюємо основи економічних стосунків у суспільстві. Для шкіл і коледжів ці програми є більш складними, але позитивний результат ми бачимо, коли випускники середніх навчальних закладів в яких проводилась така робота поповнюють ряди наших студентів. У ліцеях ми організували навчально – тренувальні банки, де учні мають змогу більш глибоко ознайомитися з майбутньою професією. У наші Виші завжди був конкурс, і такий підхід дає нам можливість дійсно відібрати цілеспрямованих і обдарованих дітей до навчання. Така робота проводиться і в Харкові і Харківській області, а також у Черкасах і Черкаській області.

Така робота є ще й просвітницькою. Бо якби люди знали специфіку роботи банків, то б не допускали стількох помилок у стосунках з банками. Знали б, що необхідно реально оцінювати свої можливості при кредитуванні у банках, знати, що забезпечує Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, яку неспалиму суму людина може принести у банк і гарантовано їй ці гроші віддадуть ( це 150 000 грн.) і нові історичні реалії вимагають, щоб людям доносили ті нові умови існування, які сьогодні є. Ще до 1940 року на Галичині святкували Свято Ощадності. Для діток банки відкривали копійчані рахунки, які могли поповнювати маленькі громадяни, вносячи і 10, 20, 30 копійок. А потім разом із консультантом визначали куди потратити накопичену суму: чи на свої потреби, чи на якусь добру справу. Дітей вчили ощадності і виховували повагу до грошей. Дуже цікавий досвід Центрального банку Польщі, де вони створили спеціальні сайти , де можна знайти відповіді на будь які питання, що стосуються грошей, фінансової і банківської системи. Спеціалісти відповідають на питання відвідувачів сайту в системі он – лайн. Ми хочемо разом з газетою “Україна молода” створити рубрику, де наші викладачі і студенти даватимуть консультації громадянам України.

Запитання Сайту: Процес навчання передбачає дві сторони: викладач – студент. Ваше бачення шляхів підвищення статусу викладача в Україні?

Смовженко Т.С
.: Соціальний захист викладачів не може бути окремою справою держави і окремим клопотом ректорів. Це питання повинно вирішуватися комплексно. Насамперед, це є наша спільна справа: навчитися добре господарювати. Справа держави – підняти на новий щабель престиж вчителя, бо коли директор школи отримує 1200 гривень, керуючи школою у 1500 учнів і 300 вчителів, то це надзвичайно мала плата на межі виживання при високих вимогах до даної спеціальності. Я вважаю, що держава повинна взяти на себе частину роботи, щоб забезпечити достойний соціальний пакет. Безумовно, все залежить від розвитку нашої економіки і наповнюваності бюджету. Але з другого боку, є великою і роль ректора навчального закладу: треба навчитися грамотно господарювати. Адже викладач сам може заробити собі на життя своєю працею: це навчання студентів, викладання на курсах підвищення кваліфікації, проведення наукових досліджень і здобуття грантів для цих досліджень, пошук меценатських коштів на пошукові роботи і т.д. Все це - статті заробітку і гарантія добробуту викладача. Завдання ж ректора полягає у пошуку таких можливостей для розвитку ВУЗу, проаналізувати усі можливості і навіть в складних умовах знайти кошти для розвитку науково – пошукових проектів. Це діяльність дозволена Законами України і такий підхід робить честь любому ректору.

Запитання Сайту: Кортить запитати Вас про Ваше бачення шляхів розвитку банківської системи України. Але запитаю Вас наступне: Ви – мати, дружина, бабуся ? Як це бути професором і бабусею?

Смовженко Т.С.:
(сміється) Дуже класно. Внуки для мене – це моє натхнення, внуки – це стимул до життя. Хочеться завжди перед ними виглядати достойно і тримати форму. Бо це так приємно, коли вони гордяться тобою і кажуть, моя бабуся написала підручник, чи написала монографію. Вони хочуть тебе бачити успішною, вони хочуть тебе бачити веселою, вони хочуть бачити тебе красивою і ти мусиш відповідати тій планці, яку вони поставили.

Я виховала сина, маю троє онучок: старша вчиться у коледжі театру і кіно, середня –закінчує дев’ятий клас, а менша Юля –скоро піде до школи. Правда коли запитуємо: “Юлечко, ти хочеш до школи?”, вона відповідає: “І не думаю”.

Запитання Сайту: Ваші побажання напередодні Нового Року і Різдва колегам і просто добрим людям.

Смовженко Т.С.:
Хочу побажати, щоб у нашому житті були присутні усі кольори веселки: червоний – щоб у нас було багато енергії і бажання просуватись вперед і освоювати нові вершини; помаранчевий – щоб був гарний настрій, жовтий – щоб були багаті; зелений – щоб були здорові і внутрішній спокій; синій – щоб над нами було синє мирне небо і щоб був мир і спокій і в родинах, і в Україні; фіолетовий – щоб іноді нам було все фіолетово і ми зберігали душевну гармонію.


Розмову вела

Квасниця Ірина

Член Національної спілки журналістів України

Президент Асоціації “Спадщина України”

 

Коментарі

Редактирование коментария


Залишити коментар



Надрукуйте цифри з картинки:

ВИЯВИЛИ ПОМИЛКУ? Виділіть слово і натисніть CTRL+ENTER