SiteHeart

"Спадщина Украiни" Західно-Українська Асоціація

Контакти:

ukr.spadshina@gmail.com
час роботи с 9-00 до 17-00

 

Мій кошик:

У кошику 0 товарів
на суму 0.00 грн

 
Закрыть

Актуальні інтерв'ю

Гриневич Лілія Михайлівна

  • 21.06.2012

Гриневич Лілія Михайлівна – координатор напрямку «Суспільство знань» Уряду Змін, член Ради партії Фронт змін.

Довідка:
Гриневич Лілія народилась 13 травня 1965 року у м. Львові у родині вчителів. Має дві вищі освіти: біохімік (Львівський державний університет ім. Ів.Франка) і економіст – менеджер (Міжгалузевий інститут підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів при Львівському політехнічному інституті), стажувалася з проблем розвитку освіти у Варшавському та Колумбійському університетах, кандидат педагогічних наук. Пройшла усі щаблі освітянської кар’єри: вчитель, заступник директора школи, директор школи, викладач вищого навчального закладу, начальник Головного управління освіти й науки Київської міської державної адміністрації. Створювала систему зовнішнього тестування в Україні і була першим директором Українського центру оцінювання якості освіти.Працює над докторською дисертацією в Національній академії педагогічних наук України.

Запитання Сайту: Ви один із кандидатів, в майбутньому, на посаду міністра освіти України. Що для Вас означають наступні сентенції:
Освіта в державі Україна
Державна освіта


Гриневич Лілія:  іколи раніше не прагнула йти в політику, а працю в системі освіти завжди любила. Проте, на мою думку, сьогодні ми на порозі вибору того, чи Україна буде розвиватися як повноцінна європейська держава, що гарантує свободи і права своїх громадян, а чи відбуватиметься її узалежнення від однієї з сусідніх держав поряд із згортанням демократичних процесів всередині країни. В такий час не можна скласти руки. Сучасна політична ситуація, сучасна влада живиться бездіяльністю громадян. Звичайно, для цього є безліч причин і в першу чергу розчарування результатами Помаранчевої революції 2004 року. Ми мали шанс змінити свою державу, зробити її європейською за суттю і розвиненою економічно. Але не сталося…

Освіта в державі – це основа майбутнього, стратегічний ресурс країни, її громадян. Для влади сучасної і минулої поняття «освіта» є чисто декларативним і використовується лише в партійних риториках, коли треба щось говорити народу перед виборами. І, зрозумійте, що такий підхід є дуже вигідним для влади: декларувати добрі наміри, а потім фінансувати освіту за залишковим принципом. Мабуть, для них є вигідно мати справу з погано освіченим населенням, тобто «електоратом». Грамотні ж люди мають свою думку, можуть чітко сформувати свої потреби, відстоювати свої права і свободи. А це вже громадянська позиція. До таких людей треба іти уже з аргументами, а не просто розповідати…

От незабаром вибори до місцевих рад. Я кажу людям: «Ви виясніть у кандидата в депутати до місцевої Ради чи розуміє він, що і як він хоче змінити у вашому населеному пункті. Чи здатний він вирішувати проблеми умов навчання дітей в школах, організації їх дозвілля, роботи закладів охорони здоров’я, покращення стану доріг, освітлення вулиць, інші завдання жилого-комунального господарства. І якщо людина знає як це зробити, має реальні пропозиції, а ще довела в своєму житті, що здатна відстоювати інтереси інших, а не лише власні, то за таку людину і голосуйте. Бо можливість щось змінити буде знову аж на наступних виборах. А ці 4 – 5 років треба прожити, і не якось, а добре.»

Державна ж освіта – це основа основ суспільства. Українське суспільство якось не усвідомило ще, яким воно буде завтра? Відповідно до цього бачення і формується вимога до нового громадянина, нової людини: які знання та компетентності потрібні, в якому об’ємі, якої якості, котрі з них мають забезпечити конкурентоспроможність на сучасному ринку праці. Суспільство має визначитись із перспективою розвитку, а потім із соціальним замовленням на «нову людину». Інструментом формування нового українського громадянина є державна освіта.

Запитання Сайту: Як «Фронт змін» бачить реалізацію програмних засад про освіту?

Гриневич Лілія: Освіта в Україні має бути українською. Саме ідеологія, покладена в основу навчального процесу, формує націю. Кожна нація повинна мати своє обличчя: свою історію, свої цінності, свої підручники і т.д. Дуже насторожує ситуація, коли теперішній міністр освіти і науки пропонує переписати підручники з історії разом із росіянами, коли, наприклад, заперечує зафіксовані Законом України історичні факти, про те що голодомор був геноцидом українського народу. Кому хочуть догодити при таких підходах і кому це вигідно?

Знову ж таки повернення до 11-річної освіти…Очевидно, що реформа переходу на 12-річну освіту не була підготовлена: не було достатнього фінансування, своєчасно не видавалися підручники, не було підготовлено достатньої мережі обладнаних профільних закладів, а найголовніше, що ні батьки, ні суспільство не розуміли, для чого дітям треба вчитися ще один рік у старшій профільній школі. Під шум загального невдоволення, реформу було згорнуто теперішнім Урядом і ми повернулися до 11-річної освіти. В державі де люди не бачать перспективи завтрашнього дня - живуть одним днем. А завтра - якось воно буде…

Проте зверну увагу на такий факт, що у Європі залишились лише Росія, Білорусь і Україна де повна загальна середня освіта є одинадцятирічною. А нам треба рухатись вперед, бо людина майбутнього – це людина, що володіє інформаційними технологіями, іноземними мовами, має бути конкурентною на ринку ідей і праці.

Запитання Сайту: В житті кожної людини є батько і мати. В житті кожної людини є Батьківщина. В житті кожної людини є вчитель. Це ті святі моральні істини, що тримають людину на землі. Чи можливо здійснити реформи, досягти нових горизонтів у навчанні і вихованні молодої людини, якщо в нашому українському суспільстві побутує відверто зневажливе ставлення до вчителя? Якщо суспільство від вчителя вимагає фахової, якісної роботи, але не платить йому за цю роботу? В економіці цей принцип називається – рабство. Відношення до вчителя, лікаря, інженера в Україні – це практика оплати рабської праці: дати прожитковий мінімум, щоб той не вмер з голоду, купив сяку-таку одежину, і у випадку серйозної хвороби…просто помер. Бо дотепер не сформовано соціальний пакет для вчителя, щоб той мав достойне життя у достойному суспільстві, як у країнах Європи, Америки чи Японії ???

Гриневич Лілія:
Ви говорите дуже жорстко, чи навіть жорстоко. Але, на превеликий жаль, це правда сьогоднішнього життя в Україні. І гарна риторика влади про підвищення статусу вчителя жодним чином не підтверджується її кроками. Зокрема, як і попередній уряд, цей уряд продовжує маніпуляції з тарифною сіткою, за якою розраховують оплату праці всім бюджетникам. В її основу замість мінімальної заробітної плати, яка зараз становить 888 грн, покладено в ручну встановлений Кабміном 1 розряд в сумі 570 грн. В зв’язку з цим, молодий учитель (8-9 тарифний розряд) має посадовий оклад 930 грн, а прибиральниця у школі 888 грн., при всій повазі і до цієї праці, проте вона не потребує вищої освіти.

Найогидніше в цій ситуації є те, що влада ставить учителя перед моральним вибором. Зрозуміло, що коли вчитель стоїть перед учнями, то усі соціальні негаразди, хамство влади залишаються за дверима. Він творить чудо – вчить своїх учнів. Але аморальність влади полягає в тому, що вчитель постійно стоїть перед вибором як трактувати той чи інший історичний факт, наприклад голодомор в Україні в 1932-1933 роках, як стверджує теперішній міністр освіти чи як засвідчують історичні факти? Вчитель – жива людина за плечима якої родина, власні діти, страх втратити роботу, громадська думка того чи іншого населеного пункту. Зрештою, зубожілий вчитель, підневільний вчитель не може виховати вільного громадянина нового суспільства. Це замкнене коло, яке треба рано чи пізно розривати.

Запитання Сайту: Ви, Ліліє Михайлівно, людина віруюча, маєте обов’язки в Українському католицькому університеті. Що це за робота і як вона відображає Вашу справжню суть?

Гриневич Лілія:
Я є сенатором (членом наглядової ради – прим.Сайту) Українського католицького університету (м. Львів). Це унікальний в Україні заклад вищої освіти, вільний від корупції і такий, що творить справжню університетську спільноту. В ньому студенти отримують не тільки богословську освіту, але й за спеціальностями: історія, соціальна педагогіка, є Школа бізнесу, магістерська програма журналістики. Разом з фундаментальними знаннями студенти університету отримують знання духовних практик, що базуються на християнських цінностях моралі і принципів людського життя. Уявіть наскільки нам було б комфортно жити в державі, де політики, бізнесмени, журналісти, вчителі керувалися високоморальними християнськими цінностями. Вдячна Богу, що маю можливість долучитися до розвитку такої освіти в Україні.

Запитання Сайту: Для українки - головне родина. Як Ви суміщаєте роль доньки, матері, дружини з політичною діяльністю і кар’єрою?

Гриневич Лілія: Я народилася у вчительській сім’ї: мати - фізик, а ще гарно малює, а батько був викладачем хімії. Моя власна сім’я не стала винятком: я¸ за освітою вчитель-біохімік, чоловік – математик, працює в одній із київських шкіл. Донечка Оксана – юрист, недавно вийшла заміж, і ще є у мене син Богдан – школяр. Щоб я не робила - я завжди відчуваю підтримку родини, і особливо, чоловіка.

Коли ми впроваджували зовнішнє оцінювання в Україні, ця робота потребувала величезних зусиль. Треба було об’їздити усі області, зустрічатися із педагогами і громадськістю, пояснювати переваги нової системи оцінювання. Адже корупція в системі освіти набула на той час в Україні небувалих розмірів. Без хабара, дитина із простої родини не мала шансу поступити до вищого навчального закладу. І ось у такий непростий для нашої сім’ї час чоловік мене підтримував і допомагав у всьому. Так відбувається і зараз, коли я працюю в опозиції до діючої влади і доводиться вступати в непросту конфліктну полеміку. Проте я переконана, що сьогодні треба здійснювати протидію тим крокам влади, які відкидають Україну назад в її прагненнях до утвердження як суверенної повноцінної європейської держави, здатної захищати своїх громадян.

Запитання Сайту:  Ваші побажання вчителям, педагогам з нагоди професійного свята.

Гриневич Лілія:
Бажаю вдячних вихованців, багато сил: духовних і фізичних, щоб оминуло професійне вигорання. Праця щоб надавала натхнення і сподвижувала на любов до інших людей.

Запитання Сайту:  Дякуємо Вам за інтерв’ю і Ваші побажання Сайту?

Гриневич Лілія: Незламності того курсу що ви обрали, вірності ідеям просвітництва і освіти в Україні. Хай вас береже Господь!



           

Розмову вела

Ірина Квасниця

член Національної спілки журналістів України

                                                                                                                       Президент Асоціації «Спадщина України»                                                                                                                                                                                         

Коментарі

Редактирование коментария


Залишити коментар



Надрукуйте цифри з картинки:

ВИЯВИЛИ ПОМИЛКУ? Виділіть слово і натисніть CTRL+ENTER