SiteHeart

"Спадщина Украiни" Західно-Українська Асоціація

Контакти:

ukr.spadshina@gmail.com
час роботи с 9-00 до 17-00

 

Мій кошик:

У кошику 0 товарів
на суму 0.00 грн

 
Закрыть

БЛОГ ІРИНИ КВАСНИЦІ

МАСЛЯНА ЧИ МАСНИЦІ

  • 16.03.2013 2011
  • Коментарі: (0)

Масляною (на сході України), а Масницями ( на заході України)  називають останній тиждень перед Великим постом. Перший день Масниць називається „м’ясопусною”  неділею. У цей день обов’язковою стравою був холодець із свинячих ніжок. На Слобожанщині цей день називають ще „ніжкові заговіни”. За твердженням Олекси Воропая, хлопці та дівчата після обіду виходять на подвір’я і від комори кидають кістками у ворота. І кожен мусить попасти кісткою у ворота, бо чия не долетить, той до Великодня не дочекає.

На Західній Україні такого звичаю немає, а у „м’ясопусну неділю” теж варять холодець і слідкують, щоб у ньому було багато м’яса. Бо то останні дні перед Великим постом, коли можна наїдатися вдосталь. Влаштовуються народні гуляння на берегах озер та річок, катання на санях. Просто неба смажать млинці, круглі, як сонце і смачнющі, які бувають тільки на Масниці. Млинці із сметаною, сиром та ізюмом, яблуками з корицею, журавлиною з медом. І всі ці поживні страви та під наливочку, медовуху ще й добре пиво...

 

Ой, Масляна, Масляна,

Яка ти мала... ,

Якби тебе сім неділь,

А посту одна...

 

На Чернігівщині збереглися відголоси древнього свята Колодія. Детальний опис ми знаходимо у книзі Євгена Товстухи „Українська народна медицина”. Сам Є.Товстуха із давнього знахарського роду і знається не тільки на приготуванні цілющих напоїв із трав та рослин, що їх нам дарує українська земля. У його книзі читач знайде і описи обрядів давніх українців, які пов’язані із цілительством.  Але це лише поверховий погляд. Бо автор у своїй книзі робить не просто історичні екскурси у міфологію, а показує генетичний зв’язок  українців з природою.

Обряд – це дійство осмислене людиною впродовж багатьох поколінь і  є глибоким філософським алгоритмом збереження роду, до кінця ще не розшифрованим і не пізнаним. І, розповідаючи у своїй книзі про обряди етнічних українців, я постійно звертаю увагу на велику силу материнської молитви, батьківського благословення і   покірності дітей. Бо тільки той, хто вміє слухати, той почує, і не проходитиме дорогу помилок батьків. Кожне наступне покоління повинне іти далі, опираючись на досвід батьків. Шануючи надбання прийдешніх поколінь, наші нащадки мають творити добро для себе і своїх дітей. Це філософія українця – творча праця на благо власного роду і власного народу.

Повертаючись до свята Колодія, мусимо відзначити, що Колодій то весняний бог, перша ластівка, що народилася на Масляну в понеділок, живе-веселиться цілий тиждень, а у суботу помирає, щоб у день весняного рівнодення прийти на землю сонячним Ярилом. На день народження Колодія співають :

 

Ой, тур, мамо, турицю,

Та й на нашу вулицю,

Кума дитину знайшла ,

Колодієм нарекла... 

 

Усі веселяться, збираються на гостини до хлопців, які не оженилися і засиділися у парубках. Великою громадою приходять до хати, співають веснянок та жартівливих пісень. Небораці прив’язують колодку до ноги, мовляв, краще мати дружину, а ніж колодину...

       На таких вечорницях хлопці придивлялися до дівчат, щоб вибрати собі пару і на „колодки” – весняні вечорниці просто неба, ходити уже в парі.

 

Дівчата співали:

 

На Колодку ішла-

Оглядалася.

На Колодці була –

Милувалася.

А з Колодки ішла-

Цілувалася.

 

           У деяких місцевостях, наприклад, на Слобожанщині, існувала традиція „пропивати колодку” саме жіночими громадами. Заміжні жінки  збиралися на посиденьки і „народжену” колодку пропивали упродовж цілого тижня. Особливо діставалося матерям, чиї сини не одружилися і залишалися „старими парубками”.

          Може скластися враження, що українці пропагують пияцтво у всіх його проявах. Але це неправда, бо здавна пияцтво суворо осуджувалось в українських громадах. Йдеться про цілющі Колодієві напої, секрет виготовлення яких знали древні волхви, а потім знахарі. Готувалися вони із дев’яти чи дванадцяти трав і були настоянками, що відновлювали силу організму в період весняного передднівку. До їх складу входили: медунка лікарська, листки подорожника, квіти та листки алтеї лікарської, квіти первоцвіту весняного, ягоди горобини, журавлини, листки материнки звичайної та ін. Такі напої заспокоювали нервову систему, зміцнювали імунну систему людини , виснаженої холодною і довгою зимою.

           Хотіла б згадати про ще один звичай на Масляну – це мирові угоди із ворогами. Збиралося товариство і годилося усім помиритися, аби весняну сівбу проводити уже громадою. Бо за бороною не годилося лихословити, чи бодай думати лихого. За таким чоловіком дітько ходить і чортополох сіє.

 

Я на тебе Колодію,

Маю всю надію,

Я без тебе Колодію,

Нічого не вдію.

Ой спасибі, Колодію,

Що зібрав докупки,

Гостювали, цілувались,

Аж злипались губки....

 

           Завершується Масляна „сиропусною” неділею. В цей день варять вареники, мовляв,  і „ бусурмани у цей день вареники їдять”. Їдять чи не їдять не знаємо, але саме у цей день завершуються зимові свята українців. Тож готується святкова вечеря, запрошуються родичі, просять прощення один у одного за образи чи непорозуміння. Бо назавтра прийде день і почнеться Великий піст. Час великого очищення для віруючих душ, час великого переосмислення життя, час втілення задуманих планів на Різдво. Прийде весна, тепло, і для хлібороба починається велика пора священодійства –  вирощування святого хліба.

 

Благослови, мати,

Весну закликати,

Весну закликати,

Зиму проводжати.

Весна у човночку,

Зима у возочку…

 

Щастя, радості і веселої Масляної чи Масниці!

Коментарі

Редактирование коментария


Залишити коментар



Надрукуйте цифри з картинки:

ВИЯВИЛИ ПОМИЛКУ? Виділіть слово і натисніть CTRL+ENTER