SiteHeart

"Спадщина Украiни" Західно-Українська Асоціація

Контакти:

ukr.spadshina@gmail.com
час роботи с 9-00 до 17-00

 

Мій кошик:

У кошику 0 товарів
на суму 0.00 грн

 
Закрыть

БЛОГ ІРИНИ КВАСНИЦІ

Круглий стіл на тему: «Грамотна молодь, досконале суспільство, багата держава - перспективи і шляхи розвитку»

  • 13.03.2011 2011
  • Коментарі: (0)

16 травня – відбувся круглий стіл за участю вчених, громадських діячів, на тему: «Грамотна молодь, досконале суспільство, багата держава - перспективи і шляхи розвитку».

  

У роботі круглого столу взяли участь:


Асоціація «Спадщина України» - Квасниця Ірина Юліанівна – президент Асоціації
Національна бібліотека України для дітей –
- головний бібліотекар - Кунцяк Жанна

- завідуюча відділом - Гурбіч Людмила Олександрівна
Всеукраїнська громадська організація «Народний рух захисту Землі» - Васильєв Михайло Леонідович , голова
Національний торгово-економічний університет – Мних Євген Володимирович, доктор економічних наук, професор.
Головне управління освіти і науки Київської облдержадміністрації – Бутник Віктор Григорович, начальник.
Українська бібліотечна асоціація – Рогова Павла Іванівна, член президії асоціації, директор Державної науково-педагогічної бібліотеки ім. В. Сухомлинського.
Інститут інноваційних технологій та змісту освіти МОНУ- Вернидуб Жанна Георгіївна –завідуюча сектором відділення виховної роботи

Ірина Квасниця:

Асоціація «Спадщина України» представляє національний культурологічний просвітницький проект «НАРОДОЗНАВСТВО УКРАЇНИ: НАРОДИ ВЕЛИКОЇ УКРАЇНИ».

Мета проекту :

Втілення у життя ідеї консолідації Великої української нації, ідеології взаємної поваги народів України один до одного, формування громадянської позиції дітей та молоді в умовах поліетнічного та поліконфесійного середовища України. Підвищення ролі громад і органів місцевого самоврядування у сфері організації роботи дитячих освітніх закладів і публічних бібліотек.

З 11 травня 2011 року до травня 2012 року Асоціація «Спадщина України» проводить Всеукраїнську культурологічну просвітницьку акцію «Купи книжку для своєї школи», яку ми презентували українському суспільству тут в УНІАН через засоби масової інформації.

Для поповнення фондів бібліотек я, як автор і упорядник та Західно – Українська Асоціація «Спадщина України» у серії «Родинна книга»* представляю:
«Традиції та звичаї українців», т. 1 «Зима», т.2 «Літо»
«Казки та легенди древньої землі Аратти» - аудіо книга
«Казки та легенди древньої землі Аратти» (збірка казок для дітей молодшого та середнього шкільного віку з кольоровими малюнками, 216 стор., формат А4 )
Книжки – розмальовки для дітей 4 – 7 років « Казки та легенди древньої землі Аратти» (крейдовий папір для малювання олівцями , фломастерами та фарбами)
Комплект (плюсова і мінусова фонограми) СД – дисків дитячого мюзиклу ( 6 – 11 років) «Подарунок лісового чарівника» (лібрето В.Сагайдака, музика Є.Заставного);
Комплект (плюсова і мінусова фонограми) СД – дисків пісень для дітей «Веселий сонцеворот» композитора Євгена Заставного
Комплект пазлів ( 10 шт. формату А-4 ) : за мотивами казок « Казки та легенди древньої землі Аратти» та «Веселий сонцеворо»
Набір плакатів ( для оформлення холів навчальних закладів: прапор України, Витяги з Конституції (текст), Гімн (текст), карта держави України (адміністративна));
Набір плакатів – розробок запропонованих тем програми «Великий світ маленької дитини», атрибутики з національною символікою ( вишивані рушники, скатертина , вишивані серветки, настільні прапори держави для кожної навчальної групи );
М’які іграшки (герої казок древньої землі Аратти, іграшки-рукавички для рольових ігор)

Готується до друку в серії «Родинна книга»:
«Музична абетка» ( тексти І.Квасниці, муз. Л.Горової та Є.Заставного)
«Веселий сонцеворот» (казки, легенди, вірші та оповідання для дітей від 3 до 6 років) (І.Ю.Квасниця)
«Українські народні дитячі ігри та забави» ( І.Квасниця, А.Квасниця )
«Державний і народний календар : сценарії свят » ( І.Квасниця )
Навчально-методичний посібник для вихователів та вчителів образотворчого мистецтва «Умілі маленята» (методика виготовлення робіт з природного матеріалу, паперу, пластиліну, гіпсу та глини, елементи вишивки та мережки , плетіння ) ( під ред. А.Квасниці )


Серія книжок з аудіо дисками:
Дітям про Святого Миколая
Дітям про Новий рік і Різдво в Україні
Дітям про Великдень
Дітям про державні символи і народні обереги України
Дітям про Родину й Україну


Україна - держава – факт, який відбувся. І нам, громадянам України, незалежно від віросповідування, етнічного походження чи атеїстичних уподобань, треба налаштуватися на працю: працю над своєю освітою, працею для хліба насущного, працею для процвітання власної держави.

Настав час створити державну ідеологію, бо держава без ідеології – це країна третього світу, яка не навчилася себе поважати, не виховала повагу до Себе своїх громадян і, відповідно, ніколи не дочекається поваги від сусідів і партнерів.

Україна майбутнього – це потужна громадянська демократична держава, сильна самоврядуванням, просвітництвом, економікою та свідомими індивідуумами, що виробили консенсус спільного життя.

І якщо ми не хочемо щоб ці ідеї залишились на папері, необхідно виробити алгоритм суспільних вимог до освітніх програм, до навчання молоді. Українське суспільство не має чіткого усвідомлення, чому, що і як слід змінювати в освіті. В основі цього часто лежить нерозумінням сутності сучасних цивілізаційних змін та нових вимог, які вони ставлять перед людиною, її життєдіяльністю, нездатність помістити розвиток освіти у контекст підготовки людини до життя у ХХІ столітті.

Є цінності і традиції в суспільстві, котрі віджили свій час, гальмують суспільний та індивідуальний розвиток і мають залишитися в минулому. І є такі, що непідвладні часові, незважаючи на серйозні зміни в сучасній цивілізації. Серед них - патріотизм, відчуття національної гідності і єдності.

Яким має бути громадянин України у 2050 році? Якими володіти знаннями і керуватись якими морально –етичними нормами? Що собою буде являти українське суспільство через 50 років і які завдання сьогодні стоять перед освітою? На ці та інші запитання попробують дати відповідь учасники круглого столу «Грамотна молодь, досконале суспільство, багата держава».

Віктор Бутник :

Останні п'ятнадцять років ми захопилися впровадженням інноваційних технологій і вирішили, що головним інструментом кожного педагога, починаючи з дитячого садочка до вищої школи, має бути комп’ютер, а книга – це додатковий інструмент. І ми пройшли цей шлях діалектичного розвитку, і зрозуміли, що книга, як би це пафосно не звучало, це джерело знань, яке дає і глибину знань, і емоцію. У Київській області вже декілька років поспіль діє програма «Шкільна бібліотека» і ми ставимо завдання, щоб у бібліотеках були обов’язкові програмні (навчальні) матеріали, яких сьогодні теж бракує. І велике значення мають матеріали народознавчого характеру, які сьогодні пропонуються Асоціацією. Особливо хотілося б відзначити роботу авторів проекту, і про це сьогодні теж треба говорити, які зробили величезну роботу, щоб зберегти ті історичні, фольклорні, народознавчі надбання, які сьогодні ще можна зберегти. Щодо бібліотек, то сьогодні ми повинні дбати і про оновлення меблів, забезпечення санітарно - гігієнічних норм в приміщеннях, оснащення комп’ютерами і доступом до Інтернету, і, безумовно, про фонди бібліотек. Ще одне питання, яке треба вирішити по кожному селу чи селищу: потрібно дві бібліотеки чи ,може, об’єднати шкільну і публічну бібліотеку в одну, але органи місцевого самоврядування мають подбати про її досконалість. Я відповідаю за формування фондів і забезпечення роботи шкільних бібліотек. Сьогодні шкільна бібліотека – це освітній центр, який включає в себе і комп’ютерний клас, доступ до Інтернету, і книгосховище, і читальний зал. В тих школах, в яких сьогодні володіють сучасними дидактичними технологіями, вони дбають про бібліотеки, як основу освітнього процесу. Керівники це розуміють і сприяють поповненню книжкових фондів та інформаційних фондів бібліотек.

Прийшов такий час, що комп’ютерами усі вже награлися і потихенько знову виникла потреба повернутися до книги. Що означає читати багато? В житті кожної людини, безумовно, знайдеться декілька книжок, чи книжка, які змінили його світогляд чи справили найбільше враження. І у мене в житті теж була така книжка, яка вплинула на мене більше, ніж усі програмні продукти разом узяті. Це книга Мітчела Уілсона «Брат мой, враг мой» .У цій книзі розповідається про негативний вплив телебачення і про те, що технічний прогрес має в собі велику кількість мінусів. І ми сьогодні можемо з впевненістю говорити про «сидяче покоління», яке виросло на наших очах. За останні 15 – 20 років діти перестали рухатися. Я вам розкажу таку історію: це історія одного відпочинкового дитячого табору. П’ятнадцять років тому вихователь привіз дітей у яких на ногах були синці, місцями обдерті лікті, засмаглі, які весь сезон грались у рухливі ігри, футбол, бігали, навіть когось укусив якийсь собака – це був «партизанський загін», який ми привезли з відпочинку до батьків і усі були щасливі…Це були учні п’ятого класу і все це природно. Батьки розуміли, що дітвора відірвалась на всю потужність, і слава богу, що живі, здорові і доглянуті. Пройшло п'ятнадцять років: цей самий дитячий табір, такого ж віку діти. Ніхто не бігає, грають у фантики, або на мобілках, або на ігрових приставках. Діти перестали рухатися. Ось так непомітно змінилися наші діти, в яких ми теж непомітно відібрали книжку. Але зараз ситуація почала мінятися. Зайдіть сьогодні в міські бібліотеки і ви побачите, що вони заповнені. І не так просто знайти потрібну книжку – вона на руках у читачів.. Проаналізуйте, які книжки сьогодні в бібліотеці «зачитані»? Це дитячі книжки. І такими акціями і роботою ми будуємо інформаційний канал по якому дитяча книжка потрапить і в сім’ю, і дитина буде мати її вдома, і в бібліотеці для користування педагогів і учнів. Особливо це стосується книжок, які пов’язані з традиціями нашого народу і комплексом книжок народознавчого характеру. І в мене немає жодних вагань щодо правильності того, що ми робимо. І хочу вам сказати, що перша книжка із серії «Родинна книга» «Традиції та звичаї українців» є в кожній шкільній бібліотеці Київської області, яка була придбана за державні кошти по програмі «Шкільна бібліотека». Зараз непростий час, і ми будемо шукати джерела фінансування, що придбати і решту книжок. Тож успіхів вам у вашій праці.




Євген Мних

Мені дуже близька тематика цього круглого столу. Небайдужість до майбутнього, небайдужість до тих процесів, які відбуваються в Україні є дуже важливим в контексті подальшого творення не тільки суспільства, але й держави. Бо в останні роки спостерігається розшарування суспільства, збайдужіння до тих щоденних проблем, що виникають. в іншому середовищі, а займатись вихованням дітей, виховувати і формувати еліту нації – це найголовніше завдання усіх нас, причетних до навчального і виховного процесу. Із цим завданням позиціонуються і завдання тих педагогів, які причетні до фахової підготовки. Насторожує страшна статистика опитувань студентів України. Кожна третя молода людина хоче поїхати за кордон, щоб реалізувати себе і мати комфортні умови проживання. Це жива проблема: чому люди шукають себе в чужій країні, а не в себе на Батьківщині, де живе його народ, є його родина і його корені? Друга проблема полягає в тому, що перебуваючи за тим кордоном, вони будуть не всі елітно визнані, а на Україні у них є багато більше шансів себе реалізувати за фахом і стати достойними людьми. Тому виховання з малого віку поваги до себе, до свого народу, толерантного ставлення до інших народів і, найголовніше, національне виховання на традиціях і звичаях має величезне значення і для молоді , і для українського суспільства в цілому. Таке виховання давало б національну гордість, національну ментальність і самобутність, яка б давала можливість молодій людині визначитись у своєму майбутньому. Україна сьогодні має навчальні заклади, навчальні і освітні програми не гірші, ніж в Європі чи Америці. Наші програми є адаптованими до європейських освітніх програм. Але спеціалісти Вищої школи не завжди знаходять застосування своїм знанням, що зумовлено нижчими темпами розвитку економіки держави. І створюється громадська думка, що за кордоном рівень освітніх послуг є кращим.

Тому завданням усього суспільства, починаючи з дитячого садочка, навчити дитину самоповаги, любові до своєї землі, розуміння того, що тільки в Україні можна реалізувати себе найкраще. Бо кожен спеціаліст, який випускається нашими Вузами є конкурентноспроможним на ринку праці і має такі ж можливості, як і ті, що вчилися за кордоном.

Ще одну проблему висунув час, це думка багатьох батьків, що незалежно від рівня підготовки, таланту чи бажань, кожен мусить отримати вищу освіту. Якщо раніше був конкурсний відбір на ті чи інші спеціальності, і навчальні заклади вибирали з числа тих абітурієнтів які мали певні здібності і рівень знань для освоєння тих чи інших спеціальностей, то зараз спрощена система оцінювання знань дає можливість доступу до знань молодим людям, які цього не хочуть, а хочуть цього його батьки. І ми маємо ситуацію, коли молоді люди, маючи декілька дипломів, працевлаштуватися не можуть. Бо дипломи дають можливість декларувати себе, а для конкретної роботи потрібна та сукупність знань, які диктують ринкові умови. А дитина не змогла їх освоїти в силу своєї непридатності до цієї спеціальності. Тому маємо так зване «перевиробництво» по деяких фахівцях. Але наголошую, що то не проблеми освітніх послуг, а проблеми обдарування і здатності освоєння молодими людьми тієї чи іншої спеціальності і набуття певного фаху.

Квасниця Ірина

І мабуть зовсім риторично звучить питання: чи українське суспільство визначилося у своїх приорітетах? Чи українське суспільство здатне сьогодні створити умови для реалізації молодою людиною своїх фахових потреб, своїх ментальних і культурних уподобань, якості життя? Зрештою, не знаходячи відповіді на ці запитання, молодь емігрує до інших країн, сподіваючись там знайти кращу долю. Але наша доля – то Україна, її майбутнє у розвитку і прогресі власної економіки, культури, освіти і науки. І потужна європейська держава Україна – то не є фасмагорією, то реалії завтрашнього дня. Тільки треба знайти в собі сили зупинитись, проаналізувати свої помилки і створити стратегію КОНСОЛІДАЦІЇ НАЦІЇ і стратегію РОЗВИТКУ.

Васильєв Михайло

Громадська організація «Народний рух захисту землі» працює над програмою життя людини на землі, як це передбачено Богом. Основне завдання нашої організації – це зміна світогляду сучасної людини. І стратегічним нашим завданням є реалізація законодавчого права кожного громадянина України отримання 1 га землі для облаштування родової садиби. У світлі цих завдань ми розуміємо важливість фундаменту світогляду людини, її відношення до навколишнього середовища, природи і відношення до самої себе і інших людей. В місті, в урбанізованій зоні, де людство несеться до технократичних вершин, контакт з природою зведений до мінімуму. Тому ми пропагуємо концепт повернення до землі, до природи. Розглядаючи законодавче право громадянина України на землю, провівши величезну організаційну роботу з міністерствами та комітетами на предмет де знайти стільки землі, і хто піде туди жити, відповідаю: вік поселенців в Україні – від 25 до 35 років, які створили свої перші поселення на Вінниччині, хутір Бута Чигирин, Одещині, Хмельниччині, народжують і виховують своїх дітей. Постає проблема наявності методик і матеріалів по навчанню і вихованню дітей на традиціях і звичаях свого народу. Доля звела нас з Асоціацією «Спадщина Україна» і ми знайшли саме ту освітню ланку, яка була відсутня в образі нашого поселення. І якщо ми ясно розуміли, що в основі нашого поселення має бути органічне землеробство, безвідходні технології життєдіяльності на базі біотехнологій, то в освіті, використавши методики Ірини Квасниці, ми заповнимо білі плями виховання майбутніх поколінь нової України. Ці методики, книги, навчально-методичні матеріали стали рятівним колом для наших поселенців і їх дітей.

Жанна Вернидуб

На мою думку, багатство держави складає її культура і ті люди які творять цю культуру в державі. Можна сказати, що культурне виховання особистості закладається в ранньому віці в родинному колі за підтримки освітніх закладів. І велику роль в цьому процесі відіграють шкільні бібліотеки. І важливо навіть не кількість фондів бібліотек, а те як ними користуються діти. Відомо, що теперішні діти мало читають, тому бібліотечними закладами проводиться велика робота по залученню дітей до «живої» книги. Уже дванадцять років Міністерством освіти проводиться акція «Живи, книго!» Ця акція проводиться з метою підвищення статусу книги в освітньому процесі і культури читання у дітей. Сьогодні змінилася роль бібліотекарів. Вони не просто видають книги читачам, а беруть участь у виховному процесі, організовують різні акції такі як «Родина – бібліотеці», «Подаруй книжку бібліотеці», проводять огляди літератури, різноманітні виставки і інші заходи.

Акція Асоціації «Спадщина України» «Подаруй книжку своїй школі» - це дуже добрий і своєчасний захід. Представлені книжки ще раз засвідчують, що основні поняття добра, толерантності поваги, любові до України – потрібно закладати в родині. Родина разом з педагогічним колективом навчального закладу повинна закладати основи формування високої культури особистості.

Людмила Гурбіч

Приємно зазначити, що сьогодні усіх присутніх об’єднала Асоціація «Спадщина України». Назва організації має глибокий символічний зміст, бо той хто шанує минуле, матиме світле майбутнє. Спадщина – це люди, це діти. Ми представляємо Центральну бібліотеку України для дітей, майбутніх громадян України. Ми зіткнулися із такою проблемою: дітей в бібліотеку записують, за правилами, з шести років, а ми стали записувати дітей і молодших. Бо фонди нашої бібліотеки такі, що в них представлені і колискові пісні, і казки для найменших і інші літературні твори для малечі. Багато батьків приходять до нас і ми надаємо їм необхідну літературу, і кожного року кількість читачів дошкільного віку зростає. Ще можу поділитись дуже хорошим досвідом роботи з вагітними мамами. Дитинка виховується з моменту зачаття, тому ми пропонуємо спеціальні програми для вагітних матусь, які є не тільки просвітницькими, але й естетичними. Популярність цих програм, говорить про те, що ми робимо правильні кроки.

Окремими напрямками є Програми раннього розвитку дитини. Нас особливо вразила методика, агронома за освітою, Василя Лящука, який живе в Хмельницькій обл. с. Хутори, і який твердить, що дитину можна навчити «Раніше читати, ніж ходити». І в Хмельницькій області апробують цю методику в деяких дошкільних закладах. Таких методик в Україні є багато і бібліотекарі є причетними до їх апробації і втілення в життя. Я вважаю, що за такими методиками є велике майбутнє.

Павла Рогова

Дуже велика робота проведена видавництвом і автором цих прекрасних книжок Квасницею Іриною Юліанівною. Я хочу від імені бібліотекарів і від імені педагогів подякувати за таке унікальне видання. По – перше це консолідований матеріал, зібрано унікальний народознавчий матеріал і виданий солідний тираж. Я не випадково на цьому наголошую, тому що сьогодні є тенденція до мізерних тиражів, які скоріше декларують видавничу справу. До честі Асоціації підходи, які вони декларують, є справді державними і для блага українського суспільства. Завдання донести книгу до дитини, щоб дитина прочитала цю книгу є нашим спільним завданням батьків і педагогічних колективів навчальних закладів, бібліотекарів. А щоб втілити ті ідеї виховання, про які говорили учасники круглого столу, це ідеї національного виховання, ідеї бути громадянином, українцем, втілені в життя родиною, дошкільним закладом, школою з молодших класів, які виховають того громадянина, який не тільки вивчиться в Україні, але й залишиться в Україні і все буде робити для її процвітання. І я тому хочу поставити таке запитання: Яким чином зробити так, щоб це видання потрапило до бібліотеки? На поповнення бібліотечних фондів катастрофічно не вистачає грошей і останні 15-18 років не виділялося жодних грошей державою на закупівлю нових книг. Очевидно Асоціації необхідно проводити таку Акцію в кожній області і доводити до відома громадськості про такі видання.

По – друге, в Україні 40 тисяч бібліотек, з них 18 тисяч – шкільних. І якщо цілеспрямовано працювати, то можна знайти доброчинців, які відгукнуться на вашу Акцію і придбають для бібліотек запропоновані видання. Але ми маємо свій портал і готові стати пропагандистами літератури, створеної вами. Просимо, дайте нам електронні варіанти ваших посібників і тисячі користувачів мережі Інтернет матимуть доступ до цих матеріалів. І якщо на початку ХХ століття був лозунг «Ліквідуємо неписьменність», то тепер ми повинні висунути лозунг «Повернемо дітей до читання книг». Українська бібліотечна асоціація, Державна науково-педагогічна бібліотека ім.. В. Сухомлинського, Національна бібліотека України для дітей і інші бібліотеки сприяють роботі педагогів усіма формами роботи, і ми підтримуємо освітній проект Асоціації «Спадщина України» і Акцію «Купи книгу для своєї школи».

Квасниця Іринa


Ми створили навчально-методичні посібники, казки, оповідання, музичні казки, пісні для дітей різного віку. Вперше в Україні представляємо продукт високої якості і глибокого навчального змісту, новітні педагогічні методики виховання дітей від 3-х років. Ми стоїмо перед дверима кожного населеного пункту, кожної сільради, районної, міської, обласної ради і державної адміністрації і стукаємо у ваші двері : «Купіть книжку для своєї школи!» А ви, шановні громадяни, можновладці, добрі люди, відкрийте свої серця назустріч нам, підтримайте добру справу і ваші імена будуть назавжди вписані в історію вашого населеного пункту, вашої школи. В наших руках виховання майбутнього громадянина України, творення потужної європейської держави. Грамотна молодь, досконале суспільство, багата держава.

Коментарі

Редактирование коментария


Залишити коментар



Надрукуйте цифри з картинки:

ВИЯВИЛИ ПОМИЛКУ? Виділіть слово і натисніть CTRL+ENTER